 ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ
(за напрямом національно-патріоттичного виховання)
Тема: БУТИ ГРОМАДЯНИНОМ
Мета: з'ясувати суть понять "громадянин" і "громадянство" залучити учнів до роздумів щодо своєї життєвої позиції громадянина людини, яка живе у суспільстві.
У переліку обов'язкових людських чеснот, вказаних у Біблії, введених у "Словник етичних термінів" є
доброта, порядність, чесність, співчуття, благородство, щедрість вірність, вихованість, воля, відповідальність, совість, терпеливість працелюбність, цілеспрямованість самовідданість.
А ось слів громадянин, громадянство, які ми сьогодні триматимемо в полі нашої уваги, в цих авторитетних книгах не зазначено.
Чому? Очевидно, це правничий термін. Поняття "громадянин" і "громадянство" співвідносяться з такими високими поняттями як держава, патріотизм. Бути громадянином - що це:
• Риса характеру?
• Сформована особливість натури?
• Божий дар?
• Ситуативний вчинок?
• Показний результат певного виховання?
• І, зрештою, це внутрішній мотив чи результат зовнішнього впливу?
Наше сьогоднішнє заняття - це своєрідне дослідження понять "громадянин" і "громадянство". Воно складатиметься з двох частин:
I. Висновки, зроблені на основі фактичного матеріалу і довідкових джерел. Ми почуємо судження таких людей: Лінгвіст, Історик, Правознавець, Філософ (як узагальнення: "Судити по закону чи по совісті?" С. Ковпак, І. Богослов), Поет (як узагальнення взято вислів Ж.-Ж. Руссо), Психолог, Оптиміст, Песиміст (як узагальнення - вислів Л. Толстого).
II. Висновки, зроблені в результаті живого спілкування з людьми різних груп (присутні висловлюють своє бачення суті громадянства з позицій політиків, економістів, батьків, дітей). Отже, починаємо.
Філософ. Виконувати обов'язки, передбачені законом, повинна кожна людина, нехтувати ними не дозволено нікому. Всі працюючі люди, наприклад, повинні платити прибутковий податок, всі призвані до військового призову юнаки, служити в армії, всі батьки - віддавати своїх дітей до школи і т. д.
Але крім цієї юридичної сторони громадянства, є однак, ще й друга: піднесення, моральна. Вона пов'язана з виконанням велінь совісті, законів суспільної поведінки.
Громадянин - це свідомий член суспільства; людина, здатна на почуття, основа яких не особисті обставини її життя, а справи і обставини всього народу, всієї країни.
Немає нічого благороднішого, ніж прагнути бути відданим сином своєї Вітчизни. Адже це означає належати до числа тих, чиї почуття відповідальності, обов'язку, достоїнства настільки сильні, що примушують людину діяти так, щоб не зганьбити честі своєї держави, навіть якщо це для неї дуже непросто чи небезпечно.
Громадянство невіддільне від високої особистої моральності людини, від найкращих її душевних рис: чесності, безкорисливості, нетерпимості до зла і неправди.
Лінгвіст. Громадянин - особа, що належить населенню якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави; дорослий чоловік, а також форма звертання до нього; той, хто підпорядковує особисті інтереси громадським, служить Батьківщині; (істор.) член громади.
Громада — група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів; об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; (істор.) В Україні і Білорусі поземельне селянське об'єднання, а також збори членів цього об'єднання; організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60-90 pp. XIX ст.
Історик. Саме поняття "громадянство" виникло ще 594 року до н.е., коли імператор Солон проголосив Аттику вільною і незалежною. А весь демос назвав громадянами, тобто такими, що мають право голосу на громадських зборах, мають право обирати і бути обраними.
Цими правами наділялися тільки ті особи, які народилися в Аттиці. Цікавим є те, що вихідці з цього міста, які потрапили в рабство, були викуплені і повернуті на батьківщину. Вперше було проголошено верховенство права для всіх: аристократів і демосу.
Правознавець. Громадянин (за визначенням правознавчий) - це особа, яка перебуває у постійному правовому зв'язку, з певною державою.
Громадянство - постійний правовий зв'язок особи з певною державою, який полягає у певних взаємних правах і обов'язках. Отже, маємо два поняття: "держава", "громадянин". Хто чи що має вищий статус? Що важливіше?
Ми всі знаємо, що в правовій державі найвищим авторитетом є Конституція, їй підкоряється вся діяльність держави, окремих осіб.
У Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року, в статті 3 зазначено: "Людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека взнаються в Україні найвищою цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави".
Психолог. Поняття громадянин, громадянство - ще й психологічне, бо вимагає не просто знань, а роботи свідомості, самостійного вибору власної позиції.
Бути громадянином з точки зору психології - це означає свідомо вибрати з усіх можливих варіантів такий вчинок, який твоїй душі дає спокій і гармонію. Тут багато залежить від загальної культури, від моральних орієнтирів, сформованих вихованням, самовихованням, умовами життя, середовищем... Високоморальна особистість (зі здоровою) психікою відчуватиме дискомфорт від протиправного чи аморального вчинку, аморальна ж (з хворою психікою) людина - задоволення.
Крім того, в питанні про громадянські почуття є деяка двоїстість (роздвоєння). Коли особистість високого рівня духовності постає перед проблемою вибору власної позиції чи вчинку, наприклад, з проблеми “сім'я чи держава", "захисту своїх економічних і соціальних інтересів” чи ін., її роздуми, приблизно такого плану:
"Мовчати чи сказати? Боротись чи терпіти? Слово Боже вчить смирення і терпіння, вчить молитися за своїх кривдників... Але ж цене тільки мої особисті права порушуються... Промовчати - значить дозволити панувати беззаконню й неправді, це сприяти соціальному злочину. Я ж знаю, я відчуваю, що це неправильно... Громадянський обов'язок — боротися з беззаконням, несправедливістю...
Але ж будь-який конфлікт-це руйнування, це зло... " і т. д.
Коли людині доводиться часто так "роздвоюватися", відбувається руйнація всього організму, вона хворіє. Проблема серйозна: особиста і соціальна.
У наш час нерідко буває так, що будь-який вибір людини приносить їй психологічне страждання: і одна, і друга, і третя... позиція - неблагородна, непорядна, злочинна... Людина переживає психологічний стрес...
Психологічно комфортно людина почувається тоді, коли її середовище не вимагає від неї аморальних вчинків, тобто, коли в державі встановлюється стабільний, у правовому відношенні, стиль життя, укладаються такі умови, приймається така мораль, що люди звикають до цих правових і моральних вимог, які не суперечать одні одним. Аморальний вчинок заперечується самим життям.
Тоді стресові ситуації стануть явищем рідкісним, скоріше особистого, а не соціального плану. Мрія? Звичайно! Але яка красива!
Песиміст. А, по-моєму, бути громадянином, зокрема у нас, це тільки обов'язки і ніяких прав, навіть якщо вони гарантовані Конституцією.
Я перечитав той розділ Конституції, в якому йдеться про "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Кожна стаття прекрасна. Але майже кожна або не виконується, або порушується. Взяти хоча б ст. 24. Тут вказано, що "громадяни мають рівні конституційні права і свободи І є рівними перед законом", що "не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками майнового стану...", а в статті 23 йдеться, що "людина має право на вільний розвиток своєї особистості...", а в 43 - що кожен має "право на працю, заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на своєчасне одержання винагороди за працю" і т. д.
Але ж на кожному кроці ми спостерігаємо, на прикладі наших батьків знайомих бачимо, що ці права порушується. Не говорячи вже про безоплатне навчання і медичну допомогу...
Поняття громадянства, свідомість громадянина, на мого думку, формуються державою, її діяльністю, її турботою про людей, любов'ю державних мужів до свого народу, повагою до нього.
Громадянин - це той, хто відчуває за собою міцну державу, де б він не був, той, хто має чим пишатися сьогодні, а не тільки посилатися на давнє героїчне минуле, до якого не мав відношення.
Громадянин - це той, хто у своїй країні має можливості для здійснення своїх намірів до самовираження. У нас, на превеликий жаль, поки що таких умов немає. Ні талант, ні знання, ні уміння, ні досвід гарантій достойного життя не дають. Можливо, колись буде інакше...
А жити в умовах постійної борні - виснажливо. І, як виявилось -безрезультатно. Погано жили наші діди, наші батьки, нічого хорошого немає і в нас. Майбутнє бачиться дуже туманно...
Громадянський обов'язок зобов'язує пишатися, любити, шанувати.
Але ж це не означає приймати те, що душа заперечує, що є неправдою (влучним є вислів Л. Толстого "Життя без моральних зусиль — це сон "). Златі судження).
Оптиміст. Бути громадянином - це почесно; це дуже важливо відчувати себе представником держави, яка маю власну територію, славну історію, традиції, культуру, мову, авторитет і визнання у світі.
Ти є носієм всіх тих здобутків, якими славна твоя держава.
Ти захищений державою, ти певен у тому, що твоя держава "гарантує піклування та захист своїм громадянам" (25 стаття).
Як мені це зрозуміло, коли чую з екранів телевізора: "Я - громадянин Сполучених Штатів" або "Я - підданий Великої Британії"...
Державу Україну в світі вже знають. Авторитет її зростає. Звання громадянина Української республіки набуває свого належного значення.
Славні справи, славні вчинки громадян України створюють її імідж (у спорті, зовнішній політиці, ділових стосунках...).
Та держава приймає на себе й ганьбу за діяння деяких громадян.
Як це важливо, щоб кожен громадянин чи у себе вдома, чи за межами країни жив за принципом: "Не зганьби своєї держави!".
Я вірю, що дуже скоро громадяни нашої держави промовлятимуть з гордістю: "Я - підданий України!".
Учитель. Прикладами високих громадянських помислів багата не тільки історія людства (згадати хоча б наших літописців: Нестора і його "Повість минулих літ", автора "Слова про Ігорів похід"). Час, ближчий до нас, теж увіковічнив імена справжніх патріотів-громадян: М. Грушевський, Драгоманов, С. Бандера, В. Стус, В. Чорновіл...
Та треба пам'ятати, що здатність до виняткової громадянської дії не дається просто так, від природи. Цю якість можна і треба в собі виховувати. А розвивається вона з елементарної порядності, принциповості, совісності, співчуття до чужого горя.
Приклади для наслідування є, та ось тільки тих, хто готовий наслідувати, менше. Ви можете сказати, що зараз час не той, ситуації ас відповідної, дух не той та й "що можемо зробити ми?".
Звернемось до слів Бертольда Брехта, які прозвучали в книзі "Життя Галілео": "Нещасна та країна, яка не має героїв", "Нещасна та країна, яка потребує героїв". Два суперечливі твердження. Яке ж із них ми приймемо? Зараз ми почуємо наших дослідників.
(Виступи учнів, які побували в ролі батьків, політиків, економістів, висловили думки та погляди дітей).
Діти. Зараз ми - діти. Але ми ростемо, розвиваємося і вступаємо в доросле життя. Але у цьому світі ми беззахисні, тому Конвенція про права дитини надає нам такі широкі права. І всім нам необхідно їх знати: кожна дитина має невід'ємне право на життя, а держави забезпечують максимальний можливий ступінь її виживання і здоровий розвиток.
Учитель. Сьогоднішня розмова мала на меті залучити вас до роздумів. Можливо, вам щось підказали різні судження, можливо, додали сумнівів. Ніхто не вирішить за вас. Вибір все одно залишиться за кожним зокрема. І вам все одно доведеться колись вибрати остаточний знак у вислові "Бути громадянином...".
Для когось часто поставатиме "знак питання", а, можливо, "знак оклику" або звичайна крапка:
Бути громадянином?
Бути громадянином!
Бути громадянином.  |
