Виховна година до Дня українського козацтва
“Козацькими стежками” Мета. Перевірити знання учнів про історію доби козаччини; створити сприятливі умови для виявлення творчих здібностей і таланту дітей; надати їм можливість спробувати силу і спритність; виховувати дисципліну; розвивати допитливість; виховувати почуття гідності, шани до України-неньки.
Обладнання: спортивний інвентар, національне вбрання ведучих, акустичне обладнання, мікрофони, грамоти переможцям.
Хід заходу:
Ведучий. Славна добрими і героїчними традиціями Українська земля. Її сини – запорізькі козаки навіки ввійшли до скарбниці пам’яті українського народу. Ми. Їх нащадки, маємо свято шанувати і примножувати тую славу. Чи спроможні на це сьогоднішні козаки покаже нам змагання “Козацькими стежками”.
Ведуча:
Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки,
Година негоди, що люд український гнітила.
Із сивої пам’яті сміливо ідуть козаки,
А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.
Закличний марш: агов, козацтво, в путь!
І, як струна, душа правдива кожна,
З глибин історії вони ідуть, ідуть.
“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”.
(Під звуки “Козацької похідної” виходять учасники змагання).
Ведучий. Змагаються сьогодні козаки перших курсів та козачки спеціальності «кухар». Конкурси оцінює журі у складі:
1. Директора училища Зайченка Р. М.
2. Викладача фізкультури ______________________ Вікторії Вікторівни.
3. Викладача «Захисту Вітчизни» ____________________________________________
4. Майстра виробничого навчання Халілової Наталії Василівни.
Ведучий. А зараз слово для привітання з Днем українського козацтва надається директору нашого училища Зайченко Ростиславу Миколайовичу.
Дорогі учні, педагоги, майстри в/н!
У світлий день Покрови Пречистої Богородиці, яка українцями завжди вважалася заступницею і покровителькою відзначається національне свято – День козацтва. Ця традиція належно підкреслює велике історичне значення козацтва в боротьбі за утвердження української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення.
Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.
Тож щиросердно зичимо всім козацького здоров’я, невичерпної енергії і пориву, наснаги у відродженні кращих національних традицій, плідної праці на благо народу, задля світової слави України.
(Вітання команд)
1 учень. Для боротьби ми не збирали
ані рушниць, ані гармат,
здоров’я повен міх набрали,
вистачить його для всіх команд.
2 учень. Ми прийшли сюди сьогодні,
щоб вести запеклий бій,
тільки ні, не кулаками,
а в веселій, дружній грі.
Ведучий. Життя козаків було нелегким. Фізично слабка людина витримати, вижити в тих умовах не могла. Можливо тому всі козаки були фізично сильними, дужими. Отож, подивимось, нащо придатні наші козаки.
Ведуча: а поки команди готуються, ми здійсим невелику подорож козацькими стежками по сторінках історії.
Ведучий: тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця у суспільстві.
Ведуча: вперше слов’янські козаки з’явилися у 1480-х роках, але тільки з поширенням у середині XVI століття їх кількість значно зросла.
Ведучий: спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі. Були серед них також міщани, позбавлені сану, священики, збідніла знать. Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але, в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців від національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти.
Ведуча: ну, а нашим нащадкам великих козаків зараз треба буде довести свою вправність та силу у наступному змаганні.
Ведучий: а змагання буде не з простих, бо підтягуватися наші козаки будуть на турникові.
(Підтягування)
Ведучий: А поки журі наше підбиває підсумки, ми продовжуємо наш історичний екскурс.
Ведуча: поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв’язанні ключових питань українського життя. Рятуючись від репресій польського уряду та феодального гніту, чимало українських козаків, які не попали до реєстру, та біглих селян рушали у пониззя Дніпра, створюючи укріплення. Вони називалися засіки. А сукупність цих засік дістала назву “Січ”. Першими магнатами, що організовували козаків, були православні українці. До найславетніших з них належав Дмитро Вишневецький (Байда). Канівський староста Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги і збудував на віддаленому, стратегічно-розташованому за дніпровськими порогами острові Мала Хортиця форт, що мав стати заслоном від татар. Так Дмитро Вишневецький заснував Запорізьку Січ, яка вважається колискою українського козацтва.
Ведучий: Саме слово “Січ” означало столицю всього запорозького козацтва, центр діяльності і управління всіма військовими справами. Поряд з цим терміном вживалося й слово “Кіш”, під яким розуміли центральний орган управління, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі Коша стояв кошовий отаман, який обирався козацькою радою на 1 рік. В XVI-XVII столітті кошовий отаман називався гетьманом. Під час походів він мав необмежену владу. Коли військо виступало у похід суходолом, то воно поділялося на полки, а кожен з них складався з трьох-чотирьох куренів. Курінь - це постійна казарма, де жили козаки і адміністративна одиниця у самій Січі.
Ведуча: козаки були вправними воїнами, і ніякі перешкоди не могли їм завадити досягнути своєї мети.
Ведучий: оце вже точно: ні мотузка на руках, ні мішок на ногах!
Ведуча: а от даоемне ти так, зараз саме з мішком на ногах наші юні козаки, продемонструють нам свою спритність.
(біг у мішках)
Ведуча: Козаки поділялися на 3 роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війни в воєнний час, або займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без артилерії. Для рукопашного бою також використовували списи. Козаки володіли своєю зброєю з неабияким мистецтвом. В цьому козаки не поступалися жодній армії світу.
Ведучий: А ми також перевіримо наших козаків на влучність. Зараз вони вирушать на змагання-полювання, ми їх проведемо оплисками, і дочекаємся зі здобиччю на куліш.
(марш «Козаки вирушають на змаганя по стрільбі»)
Ведуча. Ніхто не може знищити, вигубити народ, який так любить свою Батьківщину. А ще й до того, що на її захист такі дужі, славні козаки. Ви, мабуть, добре пам’ятаєте казку про хороброго рицаря, якому коваль тричі змушений був перековувати булаву. Як звали цього рицаря? Ну, звичайно, Котигорошко. Ну-мо покажіть, хто із вас найсильніший?
Ведучий: поки наші козаки готуються до наступного змагання, ми продовжуємо подорожувати козацькими стежками історії нашої славетної держави. Як відомо, козаки були неперевершеними воїнами. На ворогів козаки кидалися відразу. В бою були дуже рухливі і завжди обходили ворожий табір з боків. Вони билися завзято, забуваючи про своє життя. В полон вони не здавалися. Це пояснювалося тим, що для більшості козаків не було для кого берегти себе.
Ведуча: У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.
Ведучий: Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Особливо на січі цінилася освіта. В школі навчалося біля 80-ти школярів, серед яких були дорослі і діти. Вони вчилися читанню, співів і письма; мали особливий, але схожий на все військо громадський устрій; обирали двох отаманів - одного для дорослих, другого для дітей. Головним вчителем був уставник, який крім прямих обов’язків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав хворих. Начальними предметами були грамота, молитви, закон Божий і письмо.
Конкурс “Чия рука найсильніша?”
Ведуча. Багато випробувань доводилось долати козакам. В бою вони були відчайдушніми, надавали перевагу смерті, аніж полону. Але якщо вже так ставалося, потрапляли в полон, вони покладали всі зусилля, щоб втекти. Вирватися з неволі. І які б перешкоди не стояли на їхньому шляху вони втікали ще й насміхалися із своїх ворогів.
Ведучий. В Умані жив польський шляхтич, який прославився особливою жорстокістю. Полонених козаків він тримав у виритій в землі темній і глибокій ямі. Бранця в яму вкидали і закривали важкою лядою, якій був вузенький отвір, через який поступало повітря. Щоб морально знищити козака був придуманий пристрій, за допомогою якого, подув вітру підсилювався. І в ямі постійно чулося завивання дикої тварини. За три дні перебування в такій ямі людина божеволіла. Але козаки із цієї пастки вміли вибиратися.
Конкурс «Втеча полоненого з неволі» (човниковий біг «Козацькі забави»).
Ведуча. Добрий козак починає свій день з козацької їжі. І їжа в нього повинна бути смачною. А жінка – доброю господинею. Зараз ми з вами перевіримо. Хто з наших молодиць – кухарів найкраща господиня? Запросимо наших ученичок-молодичок продемонструвати свої кулінарні здібності.
Конкурс «Найкраща господиня» (Н. Матвієнко «Я козачка твоя»)
Ведуча. Відчайдушні козацькі отамани, на легких козацьких човнах-чайках. Водили вниз по Дніпру на Кафу, в Стамбул. І які б там фортеці не ставили турки, які б перешкоди не видумували – козак завжди вихід знайде. Так-так, це про козаків можна перефразувати відому пісню:
Там, де змія не проповзе
І не знайде шляху орлиця
Козак завжди вихід знайде
І нічого з ним не трапиться.
Ведучий: так це вже точно! Що сам козак багатьох воїнів вартий – у цьому вже ми переконалися. А чи вміють наші козаки грати у команді?
Ведуча: саме для цього і буде наше наступне змагання. Воно буде командне – а саме, перетягування канату.
Конкурс “Перетягування канату” («Їхав козак за Дунай»)
Ведучий: Настав час до підведення підсумків наших змагань, та оголошення переможців. Слово нашим отаманам, тобто нашому журі, яке складається з бравих сотників та чарівних козачок.
(Підведення підсумків)
Ведуча. Ну що ж ми всі переконалися, що таких козаків можна брати в похід, вони не підведуть.
Ведучий. Від імені тут присутніх хочемо подякувати козакам за демонстрацію своїх умінь, за сміливість, мужність і спритність, розум і талант. Думаю, що висловлю думку всіх присутніх, сказавши. Що вони – гідне покоління запорізьких козаків.
(Звучить пісня козакуйте козаки)
